 | ||||||
| ||||||
 | ||||||
 | ||||||
 Українська баннерна мережа | ||||||
|
<< назад
Що до
“жорстокої боротьби за владу” ускладненої
хворобами Президента. Останні рішення
Конституційного суду України відкрили шлях “реформаторам” до зміни державного
устрою України з президентсько-парламентського на
парламентсько-президентський.
Ми не будемо вдаватися до аналізу рішення суду. Його вердикт
обговоренню не підлягає.
Ми торкнемося суті перетворень, дорогу яким суд своїм рішенням
відкриває. На початках “перебудов” та
“незалежностей”, коли кучми, медведчуки, пінчуки та іже з ними були такі ж голі й босі, як переважна
більшість населення простору “розвинутого соціалізму”, для розбудови
“розвинутого капіталізму” та “дерибану” загальнонародної власності потрібен був
президент-арбітр, який би і сам
“брав”, і іншим “брати” давав би. Кравчук на цю посаду не підійшов. За
морями-океанами вирішили, що його “націоналістичні” переконання стануть на
заваді “справедливому” розподілу майна серед “своїх”. Без первинного капіталу капіталізм
не побудуєш.
Легітимного президента-арбітра міг обрати лише народ.
Тобто всі ці голі й босі скопом. Звідси й президентсько-парламентська форма
правління.
За десять років “еволюційних
реформ” економіко-політична ситуація в країні та світі суттєво змінилася. Попри
декларований 5 статтею Конституції
суверенітет народу всі знають “хто в хаті хазяїн”. Так. Їх знають поіменно. Саме вони узурпували
державну владу. Саме вони створили
систему знищення України та її
народу, систему викачування
матеріальних та духовних ресурсів, систему “зачистки території” під нових
поселенців.
Фактично маємо
повторення 1933 року: голод,
деградація, вимирання. Різниця лише в тому, що тоді це був “революційний”
зрив: 6 мільйонів за рік; а тепер
“еволюційний” процес - 3 мільйони за 10 років. Створені архітекторами
“перебудови” олігархічні клани
встановили повний контроль над ЗМІ,
знищують залишки української науки, освіти, системи охорони здоров‘я, наносять
удари по політичних партіях, знищуючи таким чином паростки опору владі
узурпаторів. De-facto в Україні встановлено
фашистський режим трьох космополітичних кланів: два
з яких мають певну національну “закваску”, а один з них ще й конфесійно
орієнтований. Проведення режимом політичної реформи перш за все є спробою уникнути переділу награбованого. Новий всенародно обраний – нова президентська “рать” – новий переділ власності. Народ запевняють, що це дуже погано. Йому говорять, що країні потрібна стабільність, що вона не витримає ще однієї “перебудови”. Це вони її не витримають. Пацифізм завжди сповідують переможці. А чи потрібен він переможеним? Переможені - ми з вами. Процес “перетрушування еліт” необхідний народу. На відміну від Юлії Володимирівни, ми вважаємо, що для народу має значення, хто стоїть на чолі Нації. Там має стояти справжнє національне панство, а не компрадорська космополітична наволоч із “ринку”. На жаль, Україна кінця ХХ сторіччя не пройшла через потрясіння війни. Це найкращий спосіб творення національної еліти. То ж ми проходимо через потрясіння стадії первинного накопичення капіталу. Стадії спланованої, організованої, спрямованої на наше винищення. Звідси й відповідні еліти на чолі “процесу”. Були надії, хоча й слабкі, що національна еліта сформується в ході демократичних баталій за владу (президентську, парламентську, виконавчу), за власність, і ми за декілька десятків років без огиди зможемо подивитись на власне обличчя. Але це не входить в плани “переможців” другої хвилі. Вони бажають легітимації награбованого, а не його втрати. Для цього олігархічна (фашистська) парламентська “демократія” – ідеальна форма. Вони просто куплять голоси народних обранців з “незалежних” та “центристів”, яких їм не вистачатиме для обрання “свого” президента, який вотуватиме необхідні їм закони. Скільки коштуватиме такий один такий голос? 1, 2, 3 млн. доларів... Скільки б не коштувало – це буде надійніше і дешевше для них, ніж проводити прямі всенародні президентські вибори, як того вимагає Конституція. Нам вони теж казатимуть про дешевизну. Але нам це коштуватиме набагато дорожче. Попереду приватизація землі. А перед нею Верховна Рада прийме закон про подвійне громадянство... Через олігархічну (фашистську) парламентську “демократію” нас готують до життя на “нашій не своїй землі”. Якби все це та закінчилось “Коліївщиною”, то це був би вклад сьогоднішньої еліти в процес розбудови еліти національної. Але ЗМІ, скуплені ними, переконуватимуть вас, що це шлях у прірву. Їх агітатори та пропагандисти у 20-х вже переконували українських селян (і тоді таки переконали), що принади радянського (тоді форма їх влади була саме такою) ладу та колективізація – то шлях до раю... Чим це закінчилося для українського села в 33-му – добре відомо. Голодна рука погано натискає курок.
Автор. P.S. З огляду на хвороби Кучми стає все більш прозорим, що мова йде власне не про нього особисто, як би цього не хотілось “непримиренним”, а про режим, як цього не намагається приховати “більшість”. Дуже вони всі кумедні. Парламентарі завжди і всюди виглядають жалюгідно, а українські й поготів. Прямо персонажі Старицького. Незрозуміло тільки звідки прийде Бонапартій? Україна війни не веде... Ознак життєдіяльності майже не подає... Але хто сказав, що “процес” має йти за “французьким” чи “путінським” сценарієм? Може це будуть звичайні круки, що злетяться до трупа? Гадаєте орли?
|
