<< назад

ІІІ Who is who?

або багатії України та організоване Єврейство

 

Е. Ходос в одній зі своїх останніх книжок наводить витяги з російської "Независимой газеты" від 24.09.2003 p. стосовно найбагатших людей України (далі мовою оригіналу): "В прош­лом году, по данным аналитиков "Wprost", самым богатым че­ловеком в Украине был президент Леонид Кучма". За ним у цьому рейтингу йшли Рінат Ахметов (1,7 млрд дол.), зять пре­зидента Віктор Пінчук (1,3 млрд дол.), глава президентської адміністрації Віктор Медведчук (0,8 млрд дол.). Серед "ано­німно багатих" це видання назвало також прізвища єврей­ського діяча з кримінальною біографією Вадима Рабинови­ча та "правую руку Виктора Медведчука и руководителя Профессиональной футбольной лиги" Григорія Суркіса, а також "кондитерського барона" Петра Порошенка, першого віце-прем`єра, міністра фінансів Миколу Азарова та деяких інших, серед яких майже (чи зовсім) немає українців.

Тобто йдеться про цілеспрямоване пограбування невелич­кою і переважно чужинською групою багатств, які належать усьому вкраїнському народу. Саме пограбування, оскільки ніяким законним шляхом неможливо було в пострадянській Україні за кілька років заробити мільярди або сотні мільйо­нів доларів. Особливо неможливим це є для президента Кучми, який отримує державну зарплату і не може займати­ся ніяким бізнесом. Але, як свідчать польські та російські експерти, його особистий статок сягає близько 2 млрд. до­ларів! Тільки за цей факт Кучма не повинен уникнути ук­раїнського суду, і якщо він підтвердить таке шалене погра­бування власного народу, то, на мою думку, спеціально для цього випадку треба тимчасово відмінити мораторій на смертний вирок! Таке цинічне ставлення до народної довіри і найвищої державної посади міг дозволити собі тільки "без­батченко", якийсь "хазарський покруч", які проросли на ук­раїнській землі після знищення Хазарії Великим київським князем Святославом Хоробрим.

Доросле життя Кучми пройшло в Дніпропетровську, який рабиновицька нечисть називає сьогодні "єврейською столи­цею" СНД". Саме туди, за повідомленням єврейських ви­дань, кілька років поспіль їздить Кучма, щоб взяти участь у випіканні юдейської маци. За відомими всім православним Апостольськими правилами, християнина, який бере участь у святкуванні юдейського пейсаху відлучають від Церкви. І якщо з повідомленням про це чомусь не поспішають наші церковні ієрархи, то Бог, який усе бачить, давно вже, на моє переконання, зробив відповідний висновок.

 

"Професійні євреї" в Україні

Серед найбагатших людей (що в Росії, що в Україні) впа­дає в око абсолютно переважаюча більшість євреїв, причому тих євреїв, які до недавнього часу талантами не вирізнялись. Рядовий, нікому не відомий адвокат В. Медведчук, "снабженець" Г. Суркіс, скромний співробітник провінційного НДІ В. Пінчук, таксист О. Фельдман, зек В. Рабинович... Як тут не погодитись з ізраїльським публіцистом І. Шаміром, який стверджує, що "євреї" загалом, або "єврейський народ", або "народ Ізраїлю" – це не народ, а організація". І далі: "Про що мріяв "єврейський народ", ми довідаємося зараз, коли євреї стали головним елементом американської еліти... За їхнього управління Америка, а потім і все людство пішли у бік глобалізації, неолібералізму і нового тоталітаризму, у світ дуже багатих і дуже бідних, у світ агресивних воєн і ра­сизму" (Війна навесні // Персонал. – 2003. – № 4-5).

Наш український єврей Е. Ходос на прикладі своїх зем­ляків – харківських євреїв (нині, звичайно ж, народних де­путатів) А. Гіршфельда та О. Фельдмана – розкриває сам "механізм" єврейського казкового збагачення. При цьому він стверджує, що долари у вигляді злочинного "чорного налу" йшли на створення єврейських нуворишів через синагоги, де заправляють сьогодні американські та ізраїльські рабини (див.: Ходос Э. Еврейский удар. – Харьков, 2003). До речі, і Е. Ходос, і його попередник Я. Брафман (див. його "Книгу Кагала") роз`яснюють, що рабини – це не священнослужи­телі, а щось на кшталт професійних ідеологів (тобто політич­них комісарів).

Дійсно, сьогодні в Україні жодна національна меншина (навіть найбільша російська) не має такої величезної кількості національних організацій, як єврейська: 500 со­ціально-культурних та релігійних єврейських організацій, 236 єврейських громад, 5 релігійних єврейських центрів, які видають більше 40 періодичних видань, випускають 5 теле­візійних програм, мають більше 60 культових споруд і бага­то чого іншого (День. – 2002. – № 37). Вся ця безліч орга­нізаційних структур (в яких керівниками, як правило, є ті ж самі "професійні євреї") об`єднується на всеукраїнському рівні, де найбільш помітними виступають: Єврейська конфе­дерація України (ЄКУ), Всеукраїнський єврейський конгрес (ВЄК) та так званий ВААД (Асоціація єврейських органі­зацій та громад). Хто ж очолює ці єврейські "дахові" об`єд­нання?

 

Єврейська конфедерація України та її керманичі

Співголовою ЄКУ є Звягільський Юхим Леонідович – народний депутат, колишній виконуючий обов`язки прем`єр-міністра України, який, згідно з цитованими вище та інши­ми джерелами, украв у нашої держави (тобто у нас з вами) 300 млн. доларів і вивіз їх на свою "історичну батьківщину" Ізраїль, де вони безслідно і зникли. За що, вочевидь, і отримав від Кучми звання "Герой України". До цієї єврейської організації належить також "головний рабин" Яков дов Блайх, член фракції "Наша Україна" і затятий сіоніст М. Гурвіц, Голова Верховної Ради Криму Б. Дейч, керівник згадуваного вже ВААДу Й. Зісельс, голова єврейської ради України І. Левітас, відомий телевізійний українофоб О. Роднянський та їм подібні. При цій же ЄКУ тихесенько співіснує воєнізований "Бейтар", члени якого, згідно з ізраїльською "Інструкцією для вожатого в зимових таборах у СНД" (вид-во Єврейського агентства "Сохнут", 1997 p.), "організовують ядра НАХАЛя" – підрозділів ізраїльської (!) армії. "Бейтар" входить у національну (ізраїльську) військову організацію (ЕЦЄЛЬ) разом з так званими ревізіоністами – членами терористичного руху, діючими, як сказано в на­званій "Інструкції", "методами насилля і збройної боротьби". У створенні "ядер НАХАЛя", які призначені діяти в "тилу супротивника", бере участь і єврейська організація "Моло­дий страж" ("Шомер Ацаір"), однією з головних течій якої є "національний фанатизм – сіонізм, який не визнає жодних компромісів" (с. 120, 129, 183, 194, 195 згаданої ізраїльської "Інструкції").

І де ж той генерал КДБ, секретар Ради Безпеки України і сьогоднішній міністр оборони Є. Марчук, який навіть на­магався стати українським президентом? І де ж наша славна СБУ разом з Генпрокуратурою, які "не бачать", що відбу­вається буквально у них "під носом"? Мало того, всім цим структурам своєчасно, неодноразово та офіційно повідомля­лося про небезпеку діяльності в суверенній Україні та підго­товку ізраїльських "національних фанатиків та терористів" для "бойових дій в тилу супротивника" (тобто українсько­го народу!). До того ж є оприлюднені в пресі дані про участь фанатичних терористів з "Бейтару" в кривавому штурмі "Білого дому" в Росії, де вони воювали з обох боків, і саме їх звинувачують у цій громадянській бійні. То чому не роз­слідують і не забороняють їх надзвичайно небезпечну діяльність в Україні? А мабуть тому, що до їхньої структу­ри – "даху" під назвою ЄКУ – належать такі особи, як "герой" Звягільський, "права рука Медведчука" Суркіс, спікер Криму Дейч, президентський зять Пінчук, які з допомогою Кучми давно вже встигли розставити у правоохоронних та оборонних відомствах "своїх" людей.

 

Рабинович та його "Всеукраїнський єврейський конгрес"

Не менш одіозна й інша єврейська структура – ВЄК, де панує обтяжений великим тюремним стажем В. Рабинович, якого і сьогодні американські, міжнародні та інші організації і спецслужби, за численними повідомленнями вітчизняних та закордонних ЗМІ, звинувачують у протизаконній торгівлі зброєю, тісних зв`язках з організованою злочинністю (ось де поле для діяльності Т. Корняковій) і навіть у замовних убивствах. До цієї, так би мовити, національної організації входить Єврейський фонд уже знайомого нам О. Фельдмана, "конгрес юдейських релігійних громад" (є і свій "голов­ний рабин" Асман), а також єврейська  масонська ложа "Бнай-Бріт", одним з керівників якої виступає відвертий та, вочевидь, патологічний україножер О. Найман (див., напр., замітку Г. Мусієнка в "Персоналі Плюс" (№ 30 за 2004 р.) про майже канібальські нахили цього "добродія"). Як ка­жуть – та ще компанія! "Бнай-Бріт", наприклад, є міжна­родною єврейською масонською організацією, яка, за вис­ловом російського вченого О.  Платонова, є своєрідним "надмасонством", що, на його думку, підкреслює "абсолютно очевидний нерозривний зв`язок між масонським та сіоністським рухом". До того ж дослідники масонства стверджують, що у міру просування по ієрархічних масонських щаблях перед членами цієї втаємниченої організації (а чого ховати­ся, якби було все законно?) відкривається істинний культ масонства, пов`язаний із сатаною. Все ж таки, мабуть, має рацію І. Шамір щодо звинувачення багатьох своїх соплемінників у прихильності до такого екзотичного культу (докладніше див.: Платонов О. Тайная история масонства. – М., 2000). Оця масонська "Бнай-Бріт" ("Сини Заповіту") ще в 1913 р. заснувала так звану Антидифамаційну лігу (в керів­ництві українського відділення – все той же Найман), яку, за висловом єврейсько-американського вченого А. Лілієнталя, можна назвати "єврейським гестапо" (див. йога працю "Сіоністський зв`язок II", видану в Нью-Джерсі в 1982 p.). Ну що, шановний читачу, ще не нудить?

Тоді додамо, що заступником Рабиновича в цій "ну дуже поважній" організації працює відомий уже нам Є. Червоненко – "особистий водій і охоронець" В. Ющенка, його, за вис­ловом самого Віктора Андрійовича на останньому з`їзді ВЄК, "побратим", член парламентської фракції "Наша Україна" і просто відомий єврейсько-расистський (тобто ізраїльський) лобіст.

 

Сіоніст Зісельс, ВААД та вкрадені єврейські гроші

Розглянемо коротенько ще одну єврейську структуру – ВААД, якою керує володар багатьох сіоністських "титулів" Й. Зісельс – член європейського та всесвітнього єврейських конгресів, всесвітньої сіоністської організації, виконавчий віце-президент ЄКУ, голова генеральної ради євразійського єврейського конгресу та голова сіоністської федерації Украї­ни. При цьому Зісельс, за його власним визнанням в одно­му з інтерв`ю в єврейській пресі, є послідовником саме "ду­ховного" сіонізму, "батьком" якого визнається (на відміну від "політичного" сіонізму Герцля) Ахад Гаам (Гінзберг), один з родичів відомого вожака юдео-нацистської секти "Хабад" – любавицького ребе Менахема Менделя. Саме Ахад Гаама називає французька дослідниця Л. Фрай автором лю­диноненависницьких "Сіонських протоколів", і саме йому належить расистська праця "Переоцінка цінностей", де він стверджує, що єврейська, цитуємо мовою оригіналу, "нация будет владычествовать над другими. И эта нация есть Изра­иль, который среди других народов есть действительно высший тип человечества... и имеет волю стать господином Все­ленной, не считаясь с тем, чего это может стоить массам низших существ и низших народов, ни с бедствиями, кото­рым они могут вследствие этого подвергнуться" (цит. за: Платонов О. Загадка сионских протоколов. – М., 1999. – С. 381-382). I ось послідовником цього знавіснілого єврейсь­кого фашиста, відвертого людиноненависника і політичного бандита стає в Україні Й. Зісельс.

Але політичне злочинство завжди невід`ємне від злочин­ства звичайного, що і доводить Зісельс своєю діяльністю. Про це свідчить, наприклад, публікація з ізраїльської (!) га­зети "Одесские корни", яку теж цитуємо мовою оригіналу (див.: Iewishnews.com. на від 20.08.2003 р.): "Еще не иссохли слезы многих сотен еврейских семей, ограбленных, еще не выздоровели сотни лиц, перенесших инфаркты, ввиду того, что их семьи оказались ограбленными "еврейскими центра­ми" в России, Украине, выдававшими себя за "израильськие центры", и вновь – по тому же сценарию – в том же Киеве оказались ограбленными сотни еврейских семей. В том же Киеве, где продолжает "процветать" Иосиф Зисельс (на со­вести которого сотни ограбленных еврейских семей)... "Не­потопляемый" оказался Иосиф Зисельс, ставший с благо­словения   "Еврейского  агентства"   ("Сохнут"        видавця расистської "Інструкції для вожатих зимових таборів у СНД" та багатьох інших подібних "витворів". – Г. Щ.) лидером ук­раинского єврейства... Да ведь одно упоминание фамилии "Зисельс" вызывает "нервную дрожь" у тысяч выходцев из Украины... Один из высоких руководителей нашего государ­ства (тобто – Ізраїлю) на наш вопрос об отношении к "об­щественной деятельности" Зисельса заявил: "Зисельса на километр нельзя допускать к деньгам, украдет, разбазарит, и нам это известно"... Он – Зисельс, породивший "антиизраильтизм" в душах тысяч еврейских семей, дискредитировавший Израиль, поучает Израиль, израильтян, выдавая себя теоретиком по борьбе с... антисемитизмом. Да одно прошлое Зисельса могло породить, да и породило, антисемитизм даже в душах ограбленных еврейских семей".

Отаке воно справжнє обличчя юдеонацистів та штатних "борців з антисемітизмом", які поганять повітря в Україні і розносять свою заразу по всіх її куточках. І якщо їм байдуже до долі власних соплемінників, то що вже говорити про інших? Адже ж вони вважають себе "обраними" (думаю, зро­зуміло вже багатьом, що не Богом), "вищими", якимись "над­людьми", які просто зобов`язані бути "зверху". Але на це дуже вдало відповів, як мені здається, ізраїльський публіцист і чес­ний єврей І. Шамір у своїй російськомовній книжці "Ерусалимский синдром" (2000): "Если крыса считает себя боже­ственной и утверждает, что ей суждено наследовать землю, на это можно ответить только дихлофосом".

 

Як доводять наведені та численні інші джерела, керівника­ми діючих єврейських організацій е люди, яких звинувачують у скоєнні дуже великих злочинів і які, безумовно, впливають на своїх прибічників. Це не е винятком для України. Читачі, мабуть, не забули ще скандали в Росії з Гусинським, який очолював Російський єврейський конгрес. Нещодавно також повідомлялося про притягнення до відповідальності одного з керівників Центральної ради євреїв Німеччини М. Фрідмана за цілий "букет" злочинів (торгівля наркотиками, організація проституції і т. ін.).

Тобто йдеться про фіксацію чіткої тенденції, яка вказує на злочинний характер керівництва єврейських національних організацій, що становить пряму і безпосередню загрозу ото­чуючому середовищу. При цьому керівники таких організацій намагаються створювати "під себе" усілякі об`єднання пред­ставників інших національних меншин, перебираючи таким чином важелі впливу на різні складові українського народу. Створили такі об`єднання в Україні вже відомі нам Й. Зісельс та О. Фельдман. Останній до того ж залучив до своєї діяльності Держкомнац України разом з його керівниками – Г. Москалем та В. Вороніним. Після цього цей державний орган, який утримується на податки всіх громадян України, перетворився на якусь незрозумілу допоміжну структуру єврейсько-нацистських організацій по цькуванню українських видань та установ (наприклад, "Сільських вістей", МАУП, Книжкової палати України та ін.).

Враховуючи багато в чому злочинний характер діяль­ності керівників названих єврейських організацій в Україні, слід найвірогідніше очікувати масштабних провокацій з паплюження міжнародного іміджу України. Наприклад, зусил­лями Рабиновича, рабина Асмана та їхнього підручного Каймана широко були розповсюджені брехливі повідомлення про начебто факти вандалізму на єврейському кладовищі. Правоохоронні органи встановили, що надгробні пам`ятники зруйнувались від недогляду та від плину часу. Але організато­ри цієї паскудної провокації ніякого покарання не понесли. У той же час в Німеччині, у Франції та інших європейських країнах таких єврейських провокаторів притягують до су­дового переслідування. Наприклад, у Франції місцеву єврейку Марі Леблан за брехню про напад на неї уявних "анти­семітів" суд засудив на чотири місяці ув`язнення та зобов`я­зав зловмисницю до примусових консультацій у психіатрів (див.: Персонал Плюс. – 2004. – № 29. – С. 2).

Новій українській владі теж треба повести рішучу бороть­бу проти єврейсько-нацистських провокацій, а також ретель­но переглянути, чим насправді займаються "національні об`єднання" Рабиновича, Зісельса, Звягільського, Фельд­мана, оскільки їх неконтрольованість може призвести до ними ж спровокованих соціальних вибухів.

Така суспільна занепокоєність не має, зрозуміло, нічого спільного з так званим антисемітизмом, міф про який роздмухується і підігрівається саме цими "професійними єврея­ми". Тільки останнім часом до лав "антисемітів" єврейсько-нацистськими діячами зараховані такі постаті, як: Нобелі­вський лауреат, російський письменник О. Солженіцин, прем`єр-міністр Індонезії М. Махатхір, екс-президент ПАР Н. Мандела, талановитий американський актор і режисер М. Гібсон, комісар ООН М. Робінсон, прем`єр-міністр Нової Зеландії X. Кларк, президент Румунії І. Ілієску, екс-міністр за­кордонних справ Британії Р. Кук, Нобелівський лауреат, пор­тугальський письменник X. Сарамаго та багато інших все­світньо відомих людей з бездоганною репутацією. З огляду на таке вельмишановне товариство назва "антисеміт" стає, всупереч очікуванням "професійних євреїв", схожою на якесь дуже почесне і високе звання.

 

Георгій Щокін

Передрук з книги Щокін Г.В. За кого ж голосувати?: Спроба

 відвертої відповіді. - К.: МАУП, 2004. - 68 с.

http://unaunso.org

http://una-unso.info

http://vinnica.una-unso.info

http://kharkov.una-unso.info