 | ||||||
| ||||||
 | ||||||
 | ||||||
 Українська баннерна мережа | ||||||
|
<< назад
Хто
де сидить та хто де стоїть (у двох
частинах) І Ви бачили, хто сидів поруч із Ющенком та
Саакашвілі на “голубом огоньке”? Бачили. Він завжди вміє сісти
там, де треба! Чи йому кажуть, де треба
сідати? Колись, на початку 1989, ми сиділи поруч на
одній приватній квартирі біля площі Перемоги у Києві. Напередодні правоохоронні
органи СРСР розігнали несанкціоновану КПРС спробу творення Українського
Народного Руху у Львові... На порядок денний стало питання термінового його
створення у Києві під патронатом ЦК КПУ... Так от, сиділи ми поруч на першій “підпільній”
здибанці представників українських
“націоналістичних” організацій Києва і “радилися”, як творити той Рух. Слово
“радилися” я взяв у лапки не випадково. Бо нарада та виглядала, як на мене, дещо
дивно. Вів нараду, говорив де, як, кому і що робити зовсім невідомий мені пан.
Представники страшних та грізних, як на той час, “націоналістичних” організацій
(УКК, УГС, “Спадщини”), широко відомі та “заслужені” радянські дисиденти Олесь
Шевченко, Сергій Набока, Іван Заєць та інші, і ... я як секретар
“Громади” уважно вислуховували його настанови. Мені здавалося, що за два роки
активної політичної боротьби “на підтримку перебудови” я вже познайомився з
усіма відомими українськими революціонерами та націоналістами. І от маєш!
Річ у тім, що я спізнився на зустріч, і ми не
були представлені один одному... Я трохи послухав його і прийшов до
незаперечного висновку, що цей “нікому невідомий новачок” верзе якісь дурниці.
На той час я був в авторитеті серед
“борців із більшовицьким режимом” і тому не забарився висловити своє ставлення
до його слів відверто та публічно. Мій сусід був
шокований! Перелякані та спантеличені після мого “спічу”
обличчя присутніх ще більше здивували мене... “Невже це сам Шухевич!? - подумав
я.- Але ж він сліпий, а цей зрячий!”. На всяк випадок я вирішив дочекатися хоча
б перерви в нараді. У перерві я нічого не дізнався. Сергій Набока,
Олесь Шевченко мої запитання ігнорували. Більше того! Вони боялися стояти поруч
зі мною!! Я був дуже заінтригований. Я вирішив мовчати, поки не дізнаюсь, що ж
це за такий значний та великий пан сидить поруч, і біля якого ніхто, крім мене,
не наважився сісти... Хіба міг я знати, що сиджу біля
дійсного засновника та будівничого “Народного руху
України на підтримку перебудови”, тоді парторга Інституту літератури АН УРСР,
кандидата філологічних наук
В’ячеслава Степановича Брюховецького!
P.S. Він потім помстився мені. Не без допомоги Лариси
Павлівни Скорик. Чи їм наказали
“помститися”? ІІ
У політичних
технологіях кремленологів приділяється велика увага розташуванню перших осіб
держави на трибунах під час урочистих акцій, під час передвиборчих та ділових
поїздок регіонами, у розмовах із трудящими. Коли Юлія
Володимирівна відправилася на зустріч з останніми на Донбас у супроводі відомого
всій країні пана Волкова, я вже було подумав: “Ось він, майбутній володар
Донбасу за квотою БЮТ. (По сумісництву перший свідок на процесі проти Кучми.
Хоча першим, напевно, міг би бути Кирпа... Чи він “застрелився”, щоби не
допомагати Ющенку в якості міністра?)” Не міг же я
передбачити (а хто б міг? назвіться будь ласка поіменно), що Микола Янович
Азаров під розмови про 800(!?)- річну неволю України опиниться біля Першої особи
Держави у Новорічну ніч! По Президенту ще
“отходняк” не зіграли, друг Прем‘єр ще не пролив останню сльозу, а він тут як
тут! Професор, доктор наук. Серед
пікетувальників Кабінету Міністрів я помітив людей в камуфляжах із шевроном “ЧК”
на лівій руці. Чи дивуватися, якщо на Донбас “помаранчева” влада надішле
нащадків латиських стрільців? Вдалий
хід.
01.01.2005
О.К
|
