 | ||||||
| ||||||
 | ||||||
 | ||||||
 Українська баннерна мережа | ||||||
|
<< назад
Європа. Французькі праві сумують з приводу капітуляції Росії в Україні. В статті А. Адлера
“Покінчити
з ізоляцією Росії”, розміщеній на сторінках найстарішої та найвідомішої
французької газети Le Figaro від 25 грудня 2004 року, автор традиційно,
як для галльських нащадків Дрейфуса, бідкається з приводу перемоги українських
сепаратистів (?, прим. ред.), націоналістів (!?, прим. ред.) - “прямих нащадків
погромників Петлюри”... Тож,
хоч нашими трудами біля “месії” протягом усієї революції і поруч не “стояло”
жодного унсовського прапора чи штандарта вікопомної ОУН, йому, попри його
ліберальні та “галантні” помаранчеві кольори, не вдалося обдурити, принаймні,
прогресивну французьку громадськість... “Французькі”
інтелектуали традиційно вважають, що цілі “прямих нащадків погромників
Петлюри” традиційно співпадають з цілями “поміркованих
фашистів,
що організували заколот
проти
Гітлера в 1943 році”, з цілями “грузинського легіону СС”, не кажучи вже
про прибалтійських СС-івців,
які і досі пригноблюють у Ризі 40% російськомовного населення... Мета у них,
включно з німцями та американцями, як і в 1918 році, одна:
“відтіснити Росію якомога далі на Схід.” (Гадаю, не випадково
автор у даному контексті не згадав Польщу...) Виявляється, зараз головним завданням
Європи є зовсім не підтримка
помаранчевої “демократії” в Україні, “у
якій важливу роль відіграють галицькі русофоби”, а “виявлення доброї волі щодо Росії, пораненої на останньому подиху”.
Адже саме “Росія несла свою культуру в
ці країни протягом двох віків, прагнучи створити істинне братство між усіма
народами колишньої імперії”. На думку автора, за умови
підтримки Росії в Україні, на Кавказі та в Європі ще “можна надіятись на реконструкцію спільного
пострадянського простору, - головним елементом якого є російська мова, російська
культура, музика, література та філософська думка, які зміцнюють спільне бачення
речей, які зміцнюють людинолюбство, визначають життєву позицію. Адже російська
ідея, і це абсолютно зрозуміло, нічим не відрізняється від ідеї європейської, як
це було показано в книжці Жоржа
Ніва (Georges Nivat), присвяченій Росії та Європі”. Ось чому “месія” свій перший візит думає зробити
до першопрестольної! Ось, так вам, “галицькі русофоби”!! (У
світлі цих його світлих намірів продовжує
викликати щире здивування редакційна політика на “5-му”. Нагадуємо: Павловський
– особа, наближена до “імператора”. Невже кум почав свою власну
гру?) Недарма націоналісти всіх народів Європи, а
віднедавна і Польщі, виступають проти європейської ідеї, втіленої в ЄС.
Виявляється, вона “нічим не
відрізняється від ідеї” російської... Це й не дивно! Адже сьогодні промоуторами
обох “ідей” виступають нащадки
Дрейфуса... О.К
|
