Виступ члена Виконкому УНА-УНСО (н) Чумака Сергія Вікторовича на ІІ Вінницькому обласному націоналістичному Форумі

27 березня 2004 р м.Вінниця

Перший шлях – “малоросійстка ідея”. Суть заключається в тому, що Україна є частиною т.зв. “російського світу”. Це проявляється у відвертій проросійській орієнтації. В Україні це ліві та ліво-центриські політичні угрупування, зокрема комуністи, соціалісти, УПЦ Московського патріархату. Саме ними і нав’язується ідея про те що росіяни і українці – брати словяни, які після розпаду Київської Русі завжди намагались до об’єднання. Як вінець цих прагнень – Переяславська рада 1654 року. А в 1991 році, завдяки намаганням Заходу та зраді власної еліти було здійснено знищення “общєй Родіни” і штучний поділ братських народів. Звідси і двумовність та те, що українська культура лише локальний прояв загально-російського. Носіями такої ідеї є комуністи, соціалісти, різні “рускіє общєства” і звісно найнебезпечнішим є Московський Патріархат, який захоплює українську душу.

Неменьш загрозливою для українців є нав’язування нам ліберальної “про-західної” ідеї. Це та сама ідея меншовартості, тільки зорієнтована не на Схід, а на Брюсель та Нью-Йорк. Ми вже на стільки зробилися слухняними до вимог Заходу, що готові бути “буферною зоною”, “банановою республікою”, безнаціональною масою без власного світогляду, віри, власної зовнішньої політики. Саме на догоду Заходу ми розвалили свою армію, влізли в авантюру в Іраку. Ми дожились до того, що вже нігери вчать нас християнству!

А відведена нам, “старшими братами” з Європи, роль буферної зони властиво перетворила нашу землю на поле битви між Сходом і Заходом за сфери впливу. В результаті національна промисловість перетворилась на філіали російських підприємств. Тільки подумати – більше 90% промислових, енергетичних компаній в Україні фактично належать російському капіталу. Москалі виявились більш продвинуті ніж Західний бізнес та наші доморощені олігархи.

Апологетами такого варіанту розвитку України виступають ціла низка псевдо-патріотичних об’єднань, таких як БЮТ, частина “Нашої України”, цілий спектр “безнаціональних “ політичних угрупувань – так званих центристів.

Це саме ті, хто сьогодні нав’язує українцям бажання постійно жувати соплі і плакати за загиблими під час голодоморів та репресій. Ми повинні це памятати і шанувати їх. Але народжувати в собі одне бажання – бажання помсти.

В цій ситуації спасінням України є той третій шлях, який пропонують українські націоналісти. По-перше ми мусимо усвідомити, що повинні розраховувати лише на власні сили. Всіляка так-звана допомога чи то із Сходу чи із Заходу для українців коштує занадто дорого. По-друге, ми мусимо змагати не лише за цьогочасні внутрішньо-державні інтереси. Українська політична еліта мусить виховувати в собі значні амбіції, які дозволять не просто влити Україну в міжнародне суспільство, але й дадуть українцям впевненість в тому, що ми самі зможемо зформувати свій внутрішній суспільний лад. Ми повинні раз і назавжди усвідомити, що саме на українцях лежить місія духовного відродження всього слов’янського світу. В цьому і є “вічна українська непримереність” стосовно Москви. Україна може існувати та розвиватися тільки як конкурент Росії. Як в духовному сенсі, так і в економічному, так і в політично-посередницькому між Заходом і Сходом. Ми нарешті повинні зрозуміти, що наші стратегічні інтереси знаходяться на Схід від Києва. На Кавказі, в Середній Азії, на теренах СНД. Та зрештою і в самій Росії. І ми мусимо туди лізти, тільки не в формі ЄЕПу, навязуваного нам Кремлем. Ми повинні випрацювати власну “Українську формулу експансії”. Кавказ, Закавказзя, Середня Азія, Кубань та Ростовська область. Зрештою Сибір з нашим Зеленим Клином. Російська глубинка вже давно чекає українських визволителів! Ці голодні і здеградовані душі вже давно чекають українського сала, борщю та вареників!

Неменш цікавим для України має бути і співпраця з білорусами. Уявіть ситуацію. Після тиску Москви на наших братів білорусів, українська національна еліта об’єднала газотранспортників України та Білорусі в консорціум, який почав диктувати і “Газпрому” і європейським покупцям російського газу свою тарифну політику. Та ніякий Путін цього не витримав би! Та й в нас і білорусів проблем з газом більше б не виникало…

До того часу, поки не постане Українська національна держава, яка почне на державному рівні захищати національні інтереси України, її інтереси мають захищати всі українці, як поодинці, так і згуртовані в різні організації. Лише таким чином зараз можна реагувати на агресію російського шовінізму. Необхідно не лише стримувати його в Україні, а й підривати його основи в самій Росії. Перш за все сприяти праву самовизначення корінних народів цієї імперської Федерації з метою остаточного її розвалу та створення національних держав у їх етнічних землях. В свою чергу поширювати серед росіян розуміння, що експансивна політика їхньої держави не принесла їм добра і достатку впродовж їхньої історії, не принесе і зараз. Натомість вони надалі залишаться на задвірках цивілізації. Також треба посилити та активізувати висунення вимог до Росії про повернення Україні належної частини союзного майна, виплату грошового відшкодування українцям за їх підневільну працю в концтаборах, виведення російських військ з території України тощо. Це сприятиме нейтралізації російського імперіалізму в Україні та інших територіях.

Взагалі, складається таке враження що за всім, що називається Українська зовнішня політика – вступ до ЄС чи ЄЕП, використання в прямому чи реверсному напрямі нафтогону Одеса-Броди тощо стоїть примара Москви.

АЛЕ.

Причина успіху російської експансії в Україні не в силі російського шовінізму, яка була і залишилася прогнозованою, а в безхребетності нашої влади. Вона не є виразником інтересів української нації, а жменькою прихвоснів, які дбають за свої меркантильні інтереси, залишившись лакеями, підніжками Москви, по-рабськи здають їй Україну.

Свої імперіалістичні дії стосовно України Росія ще не може проводити за допомогою військової сили, а тому для цього використовує `гуманніші` засоби. Це різноманітні політичні диверсії стосовно Севастополя, Криму; економічний шантаж за допомогою нафтової труби; інформаційна і культурна експансія та ін. Особливо активно зараз Росія повела наступ на духовний простір України. Це здійснюється за допомогою газет, книжок, радіо-телепередач, різноманітних вояжів `звйозд расєйськой естради` та ін. На це Росія для держав колишнього СРСР виділяє з держбюджету 2,5 мільярди доларів США. Не даремно на днях в нашу Вінницю приїзджає старенька мега зірка Ала Пугачова. Не вірю, що за такий мізерний гонорар вона збирається нам співати. А бо транш з російського бюджету отримала, ну а бо вже зовсім її економічні справи некудишні. Саме на таких зірках (і не тільки) лежить завдання зомбувати українців, прищеплюючи їм свої шовіністичні погляди на ті чи інші події. Спочатку нам цілий рік доводять, що наші брати росіяни, зовсім добрі, щирі, білі і пухнасті. Потім українці в це починають вірити. І зрештою приїзджає в Київ якийсь російський імперіаліст і сповіщає нам, скільки всього цікавого вони в нас за цей рік купили.

Ще один факт із інвестиційної політики. В минулому році російськими бізнесменами було викуплено одну із найбільших мереж продажу книжок. Це понад 20 книгарен по всій Україні під кодовою назвою “Ор-фей”. І перше що зробили так звані інвестори – це заборонили продаж україномовної літератури. І ніхто виявляється не може вплинути на адміністрацію цієї мережі – це приватна власність, яка в нас охороняється законом. Це всього навсього книжки.

А якщо буде викуплений іноземцями якийсь нафтопровід, газопровід чи Укртелеком. То що ми тоді не зможемо сказати криве слово в бік нових власників? Будемо боятися, щоб кран не перекрили чи тарифи на звязок не підняли.

Складається таке враження, що минулий “рік Росії в Україні” прийшов до нас на завжди.

Ще один приклад. Стрижавський гранітний кар’єр. З легкої подачі чиновників, свого часу його довели до банкрутства і потім за копійки продали москалям. Хіба великі кошти потрібно було свого часу щоб продовжити його роботу? А сьогодні, коли будуватиметься автобан через Вінницьку область, ми будемо купляти свій же граніт але вже у “інвесторів”. Не думаю що прибутки від такого гешефту залишаться в Україні.

Панецеєю в цій ситуації може бути прихід до влади національно-свідомих українців та розгортання будівництва Української національної держави. Лише тоді буде можливо змусити Росію та російську меншину в Україні визнавати незалежність України та жити в правовому полі Української держави.

Тільки ми повинні зрозуміти, що Націоналізм – це не тільки десь там в Києві, у Верховній Раді. Це також не тільки експедиційні походи УНСО на Кавказі, на Балканах, в Придністров’ї. Націоналізм - це також і солідарність в регіонах. Це мотив для кожного націоналіста стати на захист таких самих українців як і сам. І не так важливо, на скільки вони розуміються на науковому розумінні націоналізму. Всі зрозуміють, що солідарність це те надбання, яке ми роками виховували в середовищі УНА-УНСО і цим надбанням ми мусимо поділитися зі всіма українцями. Поділитися і навчити їх цьому принципові співіснування. Кожен повинен повірити, що коли горить його хата, то сусіди не будуть спостерігати за бідою, а допоможуть загасити пожежу.

Ми повинні напрацьовувати в собі певний рефлекс на будь-який суспільний подразник - влада чиновників має розуміти, що коли буде наступ на чиїсь права, неодмінно буде захисна реакція з нашого боку.

Звісно, що багато залежить від того, як ми будемо сприймати свою минулу історію і яке власне місце ми відводимо самі собі в історії сьогоднішній. Які емоційні бажання викликатимуть у нас окремі вчинки та “широкомаштабні” події. І саме в цьому українці сьогодні і відрізняються один від одного.

Ми повинні навчитися помічати найдрібніші утиски і нечекаючи команди з верху ставати на заваді бюрократам та всіляким місцевим князькам. Бо кожне відновлення справедливості це і є націозахисна діяльність. Коли унсовці поїхали на війну у Придністров’я чи підставляли свої плечі під “беркутівські” кийки під час похоронів Патріарха Володимира – ніхто не заперечить що це була націозахисна діяльність. А хіба не потребують такого захисту мешканці будинку престарілих в Ямполі, яких влада намагається викинути на вулицю? Чи коли ріжуть на метал цукрові заводи, зокрема в с.Моївка Чернівецького району, залишаючи без засобів на існування сотні сімей – хіба це не є загроза національним інтересам?. Хіба ті сім’ї не українські?

І хочу сказати кілька слів стосовно вчорашньої провокації. В цьому залі, я знаю, є представники цих сил, які її вчора влаштували. І я знаю кому не вигідна сьогодні наша діяльність. І я звертаюся саме до них. Ви вже пробували нейтралізувати Чумака в 92 році, пропонуючи гроші. І стріляли в мене, після того, як я відмовився продатитсь. Потім підсунули гранату і закрили. В 95 лякали спортсменами – ми не здались. В 97, після зради Корчинського, ви думали що небуде ні УНА-УНСО, ні Чумака у Вінниці. Ви помилились. І в цьому ви вчора переконались. Нехай вас не вводить в оману те, що я трохи набрав вагу і накілька років став старшим

Ми, покоління сучасних українських націоналістів, яке виховувалось впродовж останніх 15 років на міфічних подвигах козацтва, Універсалах часів народної ради, трагічних уривках правди про голодомори, на героїчній боротьбі бойовиків УПА. Все переварювалось в наших мізках і чим більше про все це розмірковуємо, тим ще більше заперечливих думок виникає в наших головах.

Якщо ми нажадки козаків, то чи складатимуть про нас міфи сучасні українці років через 500?

Якщо ж ми нащадки носіїв української політичної думки часів УНР, то де наші доленосні Універсали, які спонукатимуть сотні тисяч українців добровільно стати на захист всього українського.

Можливо доля вибрала нас, щоб стати сльозливими оспівучами трагічних подій 1933 року, нащадками тих, хто вижив поїдаючи своїх близьких?

А може ми онуки легендарних бойовиків УПА, то де наші схрони?

Я спробую відповісти. Так - це і перше і друге і третє.

Але ми живемо сьогодні, а не в 30, 50-ті 70, чи 90-ті роки минулого століття.

Саме на вимогу часу, кожен українець, незалежно від соціального стану, має бути максималістом. Причому цей максималізм має бути в середині, на рівні підсвідомості кожної, поважаючої себе людини. Як казав класик: Гаслом молоді має бути “Все і негайно”. Українці молода нація із давніми традиціями і сивою історією. Гаслом кожного українця мусить стати “Все і негайно!” І впершу чергу тому, що в нас не має часу жувати соплі. Їх і так вже багато нажовано, що скоро захлинемось.