<< назад

The USA Today

 

Польський літак не міг розбитися самостійно.

Він був оснащений пристроєм для виявлення перешкод

 

The USA Today: польський літак Ту-154, який розбився під Смоленськом, був оснащений пристроєм TAWS. Як заявляють американські виробники TAWS - Universal Avionics Systems, даний пристрій дозволяє пілотам отримувати інформацію про небезпечне наближення до землі і про можливі перешкоди. Зокрема, якщо літак опускається дуже низько, лунає сирена.

«Те, що літак був оснащений TAWS, викликає більше питань, ніж відповідей», - заявив консультант з техніки безпеки Джон Кокс.

А от чи знав про це Лєх Качинський, коли сходив на російський літак, який перед кількома місяцями капітально полагодили російські інженери й техніки у російській Самарі? Ні, він замислювався тим, як примусити путінську Росію, що вона є спадкоємицею Росії сталінської, визнати свою вину перед польським народом.

Усім іншим мусило замислюватися й опікуватися польське BBN (Бюро Національної Безпеки). А якщо воно дозволило завантажити президентський літак чи не сотнею найвизначніших політичних та військових діячів, якщо не подбало за наявність на летовищі «Сєвєрний» належного навігаційного обладнання, якщо не посадило побіч російського диспетчера (приймає міжнародній рейс і не знає англійської?!?!) свого чоловіка, то десь в її кабінетах затаївся «Кім Філбі».

Нас намагаються переконати: киньте, мовляв, конспіративні теорії: он підполковник КҐБ Путін уклякнув перед труною Качинського. Невелике диво! Сталін, як відомо, міг і не таке утнути. Привітав же колись Рібентропа кніксеном…

Втім те, що трагічна авіакатастрофа літака Президента Польщі Леха Качинського під російським Смоленськом може бути більш широко спланованою акцією, що має «привести до історичного об`єднання поляків із росіянами, наслідком чого може бути посилення безпеки на цілому європейському континенті», свідчать слова відомого польський політолога, масона та в минулому радника Президента США Збігнєва Бжежинського.

 У своїх коментарях у Вашингтоні, опубліковане низкою польських медіа він відзначив зміну (!? Прим. Ред) у росіянах після трагічної авіакатастрофи.

"Я не маю враження, що зі сторони росіян це гра. Це щось щиріше та дуже нове. Власне тому існують нові несподівані можливості для глибшого польсько-російського поєднання, не обов’язково на якихось конкретних справах, але - із серця", - сказав він і  щира стареча сльоза з’явилася на його мудрому польському оці… Від такого розплакався б сам Путін.

З.БЖЕЗІНСЬКІЙ сказав, що польсько-російське поєднання може в геополітичному плані мати таке ж значення, як польсько-німецьке чи ще раніше - німецько-французьке, яке привело до створення Європейського Союзу. "Це би змінило карту Європи та дало більшу безпеку, не лише Польщі, а також, наприклад, Естонії, чи Україні й навіть Грузії", - сказав колишній глава Ради національної безпеки США.

Він додав, що Президент Польщі Лех Качинський загинув у "задля правди незалежності та поєднання". Іншими словами - це акція «устрашєнія»,  від  «пєрєзагрузівшіх» свої відносини союзників, новітнім ющенкам, саакашвілям та качинським.. А Качинський - жертвенний баран на олтар  оновленої «правди незалежності та поєднання"…

Втім, цієї високої честі він удостоївся не сам, а у супроводі кращої частини керівництва країни. Вони прямували до Катині на жалобні заходи на місці масового поховання польських офіцерів, розстріляних НКВС у березні 1940 року, тодішніх жертв попереднього російсько-європейського порозуміння… Промовиста символіка.

 

15.04.10

 

PS

А ось  сю-си-пу-си від ФСК  в оригіналі. Так би мовити ЧК із «людським обличчям». Інформаційних фон.

И когда российский дуэт повел себя просто по-человечески, когда скорбели, когда говорили искренние слова без двойного смысла, когда сделали все правильные жесты, Европа впала в полное изумление. Почти восторженное. И тема реакции России и ее руководства на трагедию под Смоленском обсуждается наряду с анализом причин падения самолета и репортажами из скорбящей Варшавы. Ее анализируют наблюдатели. Она стала политическим фактором.

Европа с благодарностью говорит о трауре в России. Все в робкой надежде: может быть, это признак более глубоких изменений в России? Может быть, они что-то поняли? Может быть, им и впрямь больно? Может быть, они становятся другими, эти странные русские, которым еще вчера хотелось повесить портрет Сталина в своей столице? Или Катынь по главному телеканалу, или портрет Сталина? Нет? Вместе, в одном флаконе это же не работает. Или работает?

Робкая надежда, что Россия ментально и эмоционально становится другой, возникшая когда-то в 90-е и совершенно похеренная за годы правления Путина, вдруг вернулась вместе со слезами и горем, которые вдавили нас с поляками снова в эту смоленскую землю, политую общей кровью. Нас сегодняшних странным образом притянули к тем, давно ушедшим не по своей воле. Чекиста Путина навсегда приковало к жертвам чекистов в Катыни это крушение самолета с польской элитой, спешившей преклонить голову на месте страшного преступления, не забытого за 70 лет.

Странный  поворот судьбы: Путин навсегда окажется связан с Катынью. Он, сопротивляющийся открытию документов по событию семидесятилетней давности, возглавил комиссию, которая призвана расследовать события, ставшие, в сущности, следствием той трагедии. Как окрик истории, как мистическое напоминание, как требование отложенного на десятилетия покаяния, как жертвоприношение, после которого жить, как жили, и врать, как врали, больше, кажется, невозможно.

В России, в каждом относительно нормальном жесте президента, например, мерещится оттепель. Но, оказывается, она мерещится не только нам. Достали всех – своим рявканьем, ультиматумами, истериками, новой сталинизацией, нелепым патриотизмом. Как же всем хочется, чтобы мы стали просто нормальными людьми с нормальными человеческими реакциями. Как же они благодарны, когда им за нас не стыдно.